Не залишай! Прошу тебе не їдь!
Хіба в достатку радості хвилини?
Ти не журися час злетить як птах,
І я вернусь чекай мене кохана.
Стиснув в кулак розлуки гіркоту,
Обняв дружину і малого сина
Відчувши волю, вільний наче птах
На чужину і з гордістю поринув.
Минали дні забув про рідний дім,
Немов дурману, випив келих зради
В один момент, усе розвіялось як дим
І вже для нього не було розради.
Вона надіялась, чекала мов дитя
В шаленім ритмі серце тріпотіло,
І зрозуміла біль- її життя,
Її кохання вже ледь- ледь жевріло.
Він став чужим- вже не кохана я
В сльозах вона промовила ледь чутно
Колись любов була така пянка,
Тепер від болі серце рве і душу.
Замамятай-кохання це дурман,
Сьогодні там здається усе раєм,
Та згодом відійде немов туман
А в дома мабуть хтось тебе чекає!!!
Очень правильные мысли, мастерски сложены в слова 
сумно, але гарно
