Часто кажуть люди:
"Шукай свою стежину,"-
Та, як її знаходиш,
Принизять без причини.
Вони живуть в широкім
Світі своїх шор.
"Хіба є щось інше?"
Нащадків на повтор.
Ось так воно й виходить:
Жити, лиш би жити.
Мало є сміливців,
Щоб коло це розбити.
Та хіба це вихід -
Жити, щоб померти?
Я так не вважаю,
Кажучи відверто.
Як жити, так для чогось,
Для вищої мети.
Треба в собі користь
Для світу віднайти.
Так з'явились Сковороди,
Шевченки і Патони.
Вони справжні месії
І наук патрони.
Жить для свого щастя?
Це все єресь, фарс!
Це егоїстичний
Парад сліпих бездарств!
Як не можеш комусь,
Окрім себе помогти
Чи слід тоді ілюзію
Щастя берегти?
Стану поверх цього
І допомагатиму я тим
Хто цього потребує.
Власне благо? А чорт з ним!
Та досі я не вірю,
Що долю цю обрав.
Допомагатиму нужденним
У тім світі, що уже без барв.
І хай кажуть: "Дурень."
Вони ж бо не вважають,
Кого років через тридцять
Люди ще згадають.