Ходімо разом на війну,
Ходімо разом за свободу!
Боротись з тим, що не збагну,
Що завдає народу шкоди!
Хіба за Мир ідуть війною?
Хіба воює брат із братом?
Ходімо, друже мій, зі мною
На протестанта-супостата!
Не вмію я людей вбивати,
Тримати міцно автомат,
Та за Вкраїну мою варто
І душу, й тіло поховати!
Я не радію вогню й болю,
Людським смертям, рясним
сльозам...
Та нам врізають нашу волю-
А так робити я не дам!
У нас ще є і гордість, й слава,
завзятість діда-козака!..
І що ж із нами, люди, стало?
Чого ж розбіглись по бокам?
Той хоче стати до Росії,
А той в Європу ноги рве!
А як же ціла Україна?!
Дніпро так сумно вже реве!
Чого шматуєте на шмаття
Свою єдину Батьківщину,
Де народились батько й мати,
І де зростають ваші діти?
Хіба вам буде жити краще
На тій оспіваній чужині?
Коли душа у вас пропаща!
Ви зрадники є України!
Не побоюся я писати,
Що вже війна із братом йде...
Мій друже, що тут ще сказати?
Ходім, бо й нас це не мине...
Ходімо разом на війну,
Ходімо разом за свободу!
Ми ще покажемо усім,
Що ми Козацького є роду!