На білому аркуші, чорними літерами,
Я з них будую пусті слова,
Нікчемні фрази, вкрадені у душі,
По третьому колу іду сама.
Знову ця музика, ноти, прелюдія.
Ти не закінчений, я не така,
Може нарешті пришию гудзики,
Й усе складеться, як два по два.
Знову обманюю, хочу вірити,
Може колись краще пощастить.
Ти мій занепад тупої лірики,
Я лиш твій сон, коротенька мить.
Може на чорному аркуші вийде щось,
Може поїхати в Амстердам.
Там, кажуть люди знаходять проблиски,
Там інший колір неба і хмар.
Піду куплю собі ручку, печива,
Я залишаю колишню себе.
Таку наївну, таку приречену,
Все що я мала, усе твоє...
ID:
497850
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.05.2014 14:15:16
© дата внесення змiн: 09.05.2014 14:15:16
автор: Кіра Рубінова
Вкажіть причину вашої скарги
|
