Створив Бог жінку не із плоті,
А з лебединої краси,
Із грації, добра і сили,
Із гіркоти, із білизни.
Він дав їй плечі, такі сильні,
Щоб світ змогли увесь тримать.
І ніжні руки, щоб зуміли дитя маленьке колисать.
Бог дав їй дух настільки сильний
Щоб біль стерпіть могла вона,
Щоб не скорила її слабість,
Не обпекла крила біда.
У вітру волю запозичив,
Нескорену узяв красу,
Із зір всилив у очі сяйво,
Із сонця косу золоту.
Бог дав їй мудрість, силу волі,
Задуму, смуток, біль і жар,
Душі нескорені границі,
Щоб винести життя тягар.
Господь створив її з ребра,
Із чоловічого, міцного,
Для того щоб її ріка,
Завжди текла з його рікою.
Господь створив жінку з ребра,
У чоловіка з-під руки ,
Щоб ним захищена була
Її краса у всі віки.
Створив Бог жінку не із плоті,
А з лебединої краси,
З душі, емоції, турботи –
Із пристрасті і гіркоти.
Створив Бог жінку не із плоті…
Надавши їй такі вуста,
Які втішають і голублять,
Штовхають в пристрасть до гріха.
Створив Бог жінку – жар і холод,
Блаженство й гріх, дьоготь і мед,
Улив у неї дикий солод,
Надавши безліч їй імен.
Створив Бог жінку – Берегиню,
І не далеку від гріха,
Але кохану і єдину,
Із чоловічого ребра.
ID:
480903
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.02.2014 17:53:46
© дата внесення змiн: 21.02.2014 17:53:46
автор: Левченко Оля В.
Вкажіть причину вашої скарги
|
