І коли голова
Кругла, ледве жива —
Обертом
І кричиш «На зупинці!» —
А далі планета
Крутиться,
То приходять вони —
Лікарі сірокрилі
В сутінках.
І говорять вони:
«Поклади під язик полум’я
Те, що твердне в тобі, —
І розсмокчеться, і розхочеться…»
Ти заплющуєш очі.
Потроху щезає світ.
І підходять вони —
Тихоногі тварини —
Вірними.
З повноводих очей
Проливається щось
Сріблене.
І приносять дари.
Синій вогник горить
Скулений.
І гірлядою щось провиса
В небеса
Стулені,
І крізь зімкнений рот чути сто –
Гімн.
Ти встаєш і виходиш,
Виходиш і йдеш,
Втомлений.
Справа навіть не в тому
Що все промина
Мертвенно.
«Біль мине біля мене» —
Кричать зпотойбіч
Пам’яті.
І пітьма
У кінці тунелю вогка пітьма.
