Життя в кредит нам дане Богом,
З народження аж до кінця буття.
Від самого життєвого порогу,
Від хрещення горить в душі свіча.
І Бог дає дарунок в допомогу,
На рамено у правого плеча.
Це ангела – хранителя в підмогу,
Що вів крізь терня до зірок Отця.
Крізь терня грішних слів і самолюбства,
По стежці віри в вічність без кінця.
Щоби душа не знала самогубства,
Й вінок дістала вічного життя.
І нас веде через незгоди та печалі,
Через хрещате долю вишиття.
У променях Господньої любові,
У тіні крил ангельська душа.
Не раз від смерті нас охороняє,
Його молитва чиста мов сльоза.
Ну а з небес мов пелена спливає,
Спасенна ласка й Божа доброта.
І нас вона мов сонце зігріває,
Гріх омива Кров Пресвята Христа.
Бо ангельська любов не проминає,
Хранить його молитва нас свята.
Життя в кредит душа ж Христа шукає,
У мареві гріховного буття,
Чому ж людина про тілесне дбає,
Коли про душу в небі Бог спита.
А що коли вона Христа не знає,
Що вмер за неї й в жертву дав Христа.
Про тіло тлінне добре пам’ятає,
Й про гріх й принади грішного буття.
Тоді на неї в пеклі змій чекає,
Що спокушав тілесні почуття.
Його увагу тіло не займає,
Його з народження цікавила душа.
Та що від Бога із небес спливає,
Що нам в кредит дісталась від Творця.
І за яку Бог на Хресті вмирає,
На муки йде у пекло без кінця.
Як демона там паном величає,
Чи він творець, чи він їй дав життя.
Через людську захланність помирає,
В вогні пекельнім божая душа.
Над нею ангел молиться й ридає,
-«Нажаль мене не слухалась вона.»
Душа в кредит хай кожен пам’ятає,
Від кого у дарунок нам прийшла.
На неї Бог у вічності чекає,
За неї він віддав своє життя.
Що ж повернуть творцю,
Душі ж немає,
згоріла в мареві тілесного гріха…
молодець!
