UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: МАЙСТЕРНІСТЬ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Люба Скоробогата, 06.09.2013 - 17:14
Будь-яка робота здійснена творчо і вільно випромінює природність.І у Вашому вірші так тонко видна краса не тільки результатів,а й, не менш важливо, самої праці як процесу,як цілющої непримусової необхідності!Заняття,можливо,столітнього-тисячолітнього віку,математичної точності і водночас цього разу реалізоване по-новому!Чи кожен помітить унікальність?Але вона є і радість уже з цього )Жаль,що павуки слухають серця частіше,ніж люди...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Любо, вибачайте, що реагую на відгук Ваш з деяким запізненням (зараз маю трохи домашніх справ забагато, тому відволікаюся від монітора надовго...)))"...тонко видна краса не тільки результатів,а й, не менш важливо, самої праці як процесу,як цілющої непримусової необхідності!.." - о... ця Ваша думка - це основа моєї філософії, мого внутрішнього законопорядку - свобода (спонтанність) і радість процесу творчості, а отже - Богоспівтворчості... дякую Вам, радію Вам щиро, як тільки може радіти людина справді БЛИЖНЬОМУ своєму...  
Олександр ПЕЧОРА, 05.09.2013 - 19:12
Чудовий твір! І закінчення його!!! Цікаві коментарі...  Спасибі Вам.   
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Олександре, вдячна Вам щиро навзаєм... і за візит і за приєне враження Ваше...
gala.vita, 05.09.2013 - 12:42
"уяви себе зіркою… відпусти… і у космосі власному вільно лети: поза правилами і поза межами ти " - це так по-вашому!сила в цьому!!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Віточко, сказавши Вам у відповідь "...і по Вашому" - я ні крихти не покривлю душею... витання поза межами і правилами у власному космосі-всесвіті - це "і по Вашому", тому Ви у сприйнятті моєму - особлива і оригінальна завжди... справа в тому, що оригінальність - це не те, чого ніхто ще ніколи не втямив і не сказав раніше, а те, що людина сама у собі і з собою побачила-зауважила, зрозуміла-відчула і вперше для себе відкрила... якщо це навіть давно відомий усім "велосипед", але це завжди - радість власного відкриття... якось я зробила чергове своє "велике відкриття" (шось там дуже оригінальне придумала у побуті моєму) і, вирішивши якусь там проблему господарську незначну таким чином - почала тішитися шумно і радісно ділитися з кимось, хто під руку попався, таким випадковим і несподіваним шастям, одразу ж описуючи деталі свого відкриття, бо може людині також коли знадобиться... мені резонно зауважили, що "це" давно всім відомо і що "ніяке це не відкриття"... ну, кипіння моєї радості хоч і втратило бурхливість, але не випарувалося, бо, пояснила я "резонерові" (чи резонерші) - що з того, що це давно відомо всім, якщо мені це не було відомо і я тільки-що САМА до такого додумалася... таким чином, вислів "нішто нє ново под луной" - усього лише чиясь "крилата" скука і сплін, бо "под луной" кожної окремої людини - все завжди НОВО... дякую Вам за візит і відгук і бажаю Вам, і собі, і всім - постійних оригінальних самовідкриттів, якщо навіть це будуть суцільні "велосипеди"... але свої, собою "придумані"... 
морський лев, 05.09.2013 - 12:37
уяви себе зіркою…відпусти… і у космосі власному вільно лети: поза правилами і поза межами ти – вільно лети… ле-ти... ти! Валю! можна я ці слова покладу собі в душу?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Морський Леве, упевнена, що це саме той сховок, заради якого і прийшов у реальність нашу цей фрагмент вірша... дякую Вам!!!
Ірина Червінська-Мандич, 05.09.2013 - 10:22
Це так, пані Валентино, зазубрити і зрозуміти - це різні речі. Я теж у свій час Тичину знала з іншого боку і, зізнаюсь, відверто не любила, бо не розуміла, як можна вважати геніальною "Пісню трактористки", зрозуміла тільки тепер, коли пішла вчитись до університету на філолога. Біда в тому, що більшість вчителів у школах самі не розуміють, як зараз викладати, старої закалки, тому і далі виховують в наших дітях почуття меншовартості і рабства. Мене можуть побити за цю думку, але я вважаю, що у Шевченка є набагато кращі твори, ніж подають у школі, замість "хіба ревуть воли..?" Панаса Мирного, я б включила його "Повію", та й ще багато чого ))) але то дійсно довга розмова)))взагалі радять час від часу перечитувати прочитане знову, бо з віком світогляд змінюється і приходить розуміння тих речей, які в шкільному віці до голови не вкладаються))) спасибі Вам за розуміння 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...десь так років у 10-11, я прочитала "казку" Мирного "Морозенко" - де хлопчик іде зимою через ліс до хрещеного батька, щоб попросити хліба (у них з мамою-вдовою ні крихти в хаті у свят-вечір нема) і замерзає в лісі - там момент замерзання того так детельтно-реально описано - і от, в результаті отриманого емоційного потрясіння від прочитаного - я сама мало не вмерла - дитяча психіка не справилася з емоційним ударом - при тому, що реакція нервова проявилася на ранок - я встала з ліжка і без жодних причин втратила свідомість, ну і інші реакції- одне слово, вмирати стала - і ніхто так і не зрозумів, що зі мною... до обіду, правда, стало мені легшати, а там і зовсім минулося... це я до того, що діти не завжди готові сприймати адекватно літературні твори, як вимисли... думаю, складаючи програми навчальні багато і багато чого слід враховувати, а не тільки "логіку" засвоєння фактів... ця казка була - для обов"язкового позакласного читання... і зараз, пригадуючи той епізод, бачу, що можу випасти поза свідомість, отже - травма залишилася активною... що ж до "Повії", то я змогла прочитати тільки першу главу - де батько героїні знову ж таки замерзає в зимі і ночі на дорозі з міста і до дому приносять тільки його чоботи (решту, треба думати, вовки з"їли...) оскільки сюжет, як він має розгортатися, я знала - що буде з тією дівчиною, то роман я відклала і не стала читати дальше, не виключаючи повторення тієї реакції на "Морозенка"... так, це свідчить про силу таланту Панаса Мирного - такий вплив, такі деталі і подробиці - але чи всім дітям варто з примусу програми читати такі безпощадно правдиві речі?... а Федькович?... а "Кленові листки" Стефаника - "Новина" там... а "Харитя" Коцюбинського - теж потрясіння на все життя (ну, в Хариті хоча б фінал гарний - мама з одра підвелася), а "Земля" Кобилянської... чи готова психіка дитини до сприйняття ?... А "Катерина" Шевченка... чи не стаємо ми безнадійними трагіками і безпосвітними песимістами, отримавши таку науку у дитинстві...
Ірина Червінська-Мандич, 05.09.2013 - 00:25
але скільки справді Творців залишаються поза безсмертям на сторінках підручників... - тут я трохи не згідна, бо щось, десь та й залишається, нехай не серед багатьох, але є)))а щодо програми, то (на мою думку) нам ще потрібно хоча б навчитись правильно сприймати і подавати ту програму, для початку а вірші мені Ваші дуже подобаються, справжні верлібри, такі зараз рідко зустрінеш, і за змістом оригінальні 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Ірино, я люблю свої шкільні роки і вчителів своїх - навіть тих, які мене тоді досить відверто терпіти не могли - у них були на те свої причини... звичайно ж, "Лісову пісню" Лесі Українки я читала школяркою - але була вражена потім холодною, як мені здавалося і байдужою "критикою" на уроці і в підручнику... стосовно "програм навчання" - це дуже довга розмова і навіть тезисно у обмеженому полі коментаря, я нічого висловити не зможу, скажу тільки, що примусити любити не можна нікого, а тим паче дитину... хоча можна примусити запам"ятати, щоб знати... основну частину шкільної програми літературної я органічно "впітала", коли дозріла до внутрішнього інтересу і розуміння... звичайно ж, важливо, що я знала про ці твори раніше - але знати і розуміти - це різні результати...))) вся система навчання зиждиться на запам"ятовуванні масиву різних фактів (які не обов"язково є справді фактами, як історія шкільна-університетська, скажімо, де факти підтасовано з метою відповідною) - а не на осмисленні - хай навіть усе тих же фактів...мої шкільні роки - це окрема планета мого внутрішнього всесвіту - прекрасна яскрава планета, по якій я і зараз подорожую серцем... і вчителів своїх зустрічаю там з приємністю, а математика нашого - все життя неодмінно люблю, хоч він про те і не здогадується... що ж, скажемо так - людина часто БЕРЕ, не то, що їй вважають за необхідне ДАТИ, а те, що вона ХОЧЕ взяти... все залежить від кожного з нас... дякую Вам, що завітали ще раз - жалкую, що висловитися більш стисло і "логічно" не виходить... ...Тичина, наприклад - так, я сприйняла його, як справді "великого" Поета, коли уже років у затридцять прочитала "раннього Тичину" - 20-х років, а ні в школі, ні в універі про цей період його справді творчості - ні словом не йшлося... ну і багато таких прикладів, як і з тими іменами, які були строго за програмами, навіть під заборонами... отже, програми - не об"єктивні, а суб"єктивні... а хто - суб"єкт?... і чому?...))) @NN@, 04.09.2013 - 23:52
ваші вірші не схожі ні один на один, ні тим більше на чиїсь, вони дивно-унікальні, я їх відкусую і смакую, як хрусткі скориночки тільки-но спеченого хліба 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані @NN@, я та павУчка, яка в коротку пору осіннього тепла подорожує на павутині власній невидимій над твердю земною - нас багато..))) і на сайті цьому...))) і Ви... хоча і самі не знаємо до решти - це ми вміємо літати, чи вітер так розважається - підхоплює нас і носить для чогось - розсіває... не знаю чим насправді зумовлене таке явище - павуколітання осіннє - у природі... може це якась міграція, розселення тих дрібнесеньких павучків, що скоро вже "здіймуться у політ"... у крайньому разі - літають... хто довго і далеко, а хто одразу за степір"їну якусь випадкову павутинкою зачепиться - гра долі.. чи випадку (хоча нічого випадкового, як відомо, не буває...)цей вірш "вийшов із під контролю" - малося бути сказаним дещо інше, але вірш склався таким... вболіваю, чи не звучить він, як докір якийсь і чи не образить кого - хоча він цілком абстрактний... у цій темі мав відбутися діалог з арахною - на зразок: те, що ти робиш - прекрасно, але чому ти не хочеш спробувати зробити якось інакше і по своєму? арахна б відповіла - це ти так бачиш, "знадвору" - усе одноманітним і однаковим, а якби ти здібна була подивитися ізсередини - ти побачила б, що у кожного з нас своя манера, і свої неповторні теми, ідеї і візерунки-узори... - тоді було б зовсім інше враження од вірша, але я зупинилася на половині, подумавши, що це вже інша тема і краще зробити її окремо, щоб не перегружати цього вірша... тепер бачу - треба було дописати задуманий сюжет до решти, а то виходить так, ніби я взялася когось повчати чи дорікати комусь... порівнювати... чи, не приведи Боже, оцінювати... що ж - це урок своєрідний мені... дякую Вам за Ваш дружелюбний відгук... і за таке порівняння - під парусом якого я вже, не дочекавшись пори і попутного вітру - здіймаюся у політ - летімо!...
Любов Ігнатова, 04.09.2013 - 21:40
вийти за трафарети нелегко, але іноді це навіть павучкам вдається ...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
за бажання - кожен може... бо трафарети - це умовності... було б бажання, думаю... але всі вони тчуть, як не дивно - подоби Сонця... і це саме головне... либонь... і, либонь, не випадково...дякую вам за візит і комент, пані Любо
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 04.09.2013 - 20:10
Вийти за трафарети, жити поза правилами і летіти поза межами можуть тільки духовно вільні люди і справді талановиті...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
воля - це бажання... воля - це любов... всі ми лЮбі, тому - воля-бажання кожного з нас - законні і здійсненні... варто тільки захотіти справді і будемо літати... дякую Вам, пані Ольго, за прекрасний коментар... 
Ірина Червінська-Мандич, 04.09.2013 - 19:48
Я якось замислилась, чому певних письменників та поетів, та й взагалі здобутки митців (при чому саме тих, а не інших) вивчають у школах, ВУЗах, а деякі так і залишаються невідомими серед усього того розмаїття талантів (адже не можна сказати, що хтось талановитіший за когось, бо кожен творить від серця). а відповідь проста - їх не слутаєш ні з ким, у той час, коли навколо панує трафаретність форми та змісту.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ті, які фігурують у програмах навчальних - не обов"язково найкращі, хоча вони безумовно "великі", але скільки справді Творців залишаються поза безсмертям на сторінках підручників... програма навчання - це програма... вона завжди переслідує мету... і далеко не мету свободи особистості і творчості... програми складають чиновники... це дуже непроста розмова і ситуація...пані Ірино, дякую Вам за інтерес і розмисли Ваші...
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
