Серце зупинилось,
Не підкласти руки,
За вік так стомилось,
Загубили муки.
Загубили муки,
Материнське горе,
Піднімала руки,
Доле, моя, доле.
Синів хоронила,
А воно все билось,
В Бога так молила,
Щоб вмить зупинилось.
Та не зупинилось,
На частини рвалось,
Лячно в грудях билось,
Кров’ю обливалось.
Певно так судилось,
Така Божа воля,
Не раз слізьми вмилась,
Така в мами доля.
Краялось, боліло,
З грудей вилітало,
Мовби в вись летіло,
То в землю вгрузало.
Вогнем загоралось,
Кров у скронях билась,
По ночах не спалось,
Навіщо родилась.
Підставляла руки,
В смерті відбирала,
Ті мамині муки,
Слізьми обмивала.
Серце зупинилось,
Не підставиш руки,
Від горя стомилось,
Геть здолали муки.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/276-mamine-sertse.html
ID:
443488
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.08.2013 18:30:05
© дата внесення змiн: 15.08.2013 18:30:05
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
