Називай мене чай, чорний без кордону,
Називай край, без пахощів та цукру.
Називай диктофон, в п'яному становищі.
Важка праця чути. Заплітати волоси.
Енгармонічні схожості. Називай обирай,
Відривай пелюстки, романтичні повісті.
Поперек горла зламані, і кажуть що зможуть ще.
А закони совісті не дозволять це.
Закохатись в пристрасті.
Називай гордим голосом, тихо й голосно.
Клич, я частинка почерку, каліграфічного й неточного.
Я частинка сорому, і без винятку простору.
Називай землею, ми повстали з неї. Ми туди й підемо.
На всесвітній сцені стіни ділять все що має сутність,
Запах, гучність, відстань та присутність.
На частини, запчастини і деталі, руки, ноги,
Всюди, очі, переглянуті розмови, дві дороги електроні.
Хочуть у відкритий космос, хочуть полетіти.
Зорі наче люди, люди як частинки, схожі на нейрони.
