Дарував коханій
Квіточки та вірші,
Вірші не погані,
Квіти теж не гірші.
А вона казала:
- "Нашо мені квіти?
Краще б їсти сало
Та горілку пити".
Їй відповідаю:
- "Може впала з гілки?
Я ж тебе кохаю
Навіть без горілки."
Далі - про натхнення,
Про фігуру, вроду,
Про неповсякдення
Та високу моду.
А вона казала:
- "Нашо та фігура?
Щоб не їсти сала,
Я тобі шо, дура?"
Їй відповидаю:
- Може впала з дуба?
Добре, сало маю,
Але ж пити, люба?"
Каже мила вперто:
- "Наливай, та й годі,
Мені що тут, вмерти,
Може, це у моді?"
Наливаю. - "Боже,
Дай, щоб не остання."
І на що це схоже?
Ось воно ... кохання.
08.08.13.
