Де ж ти, Геліосе, милий?
Скільки ще до тебе йти?
Сірі стіни царства - вічні
Не сховатись більш у тінь
Чи знайде душа рятунок у безперервності ночей?
Річковий потік беззвучно омива печаль сердець
Я блукаю знов садами
Листок впаде на плече
Тут не чутно лемент птаха. Бодай жодного
Це вже не колиска існування
Це проорана межа
Чи радіти, а чи плакать...
Світ розтанув на очах...
30(04)2013
