Вона сиділа на своїй п'ятиповерхівці,
рахувала людей,
скидала каміння на тротуар.
Вона бажала спокою,
вона бажала чогось з рідним запахом його парфумів,
але він пішов залишивши лиш великий спогад на все життя,
він пішов як всі не задумуючись про її хворе серце,
про те як їй буде важко пережити це.
Але його тепер чекала інша,
чекала і любила.
Можливо так як і вона.
А що їй тепер було робити?
Вона любила цю будівлю,
вона практично жила там.
Їй там було затишно.
Вона спілкувалась з вітром і він її розумів.
Але одного дня хтось познущався над нею. Вони закрили вхід на дах і вона там померла від голоду і холоду..
