Вже небо вкрила темна нiч,
Блищать яскравi цяточки,
А мати закривае пiч,
Та не пуска гуляточки.
Пустiть, прошу! Я не мала!
Зозуля рахувала роки,
Бо я чеканням лиш жила,
Там легiнь-синьоокий!
Якщо сьогоднi не пiду,
Того не зрозумiе,
Чужого щастя не краду,
Свое гаряче грiе!
Пустила дочку погуляти,
Спасибi лиш почула,
Бо вiдпускала ii мати,
Як та була ще юна!
