(Ти не прийшов… Любов Ігнатова)
Ти не прийшов... І небо мрячно тужить,
А у душі образа і обман.
Цілує вітер сльози, гоном дужим,
Але так плечі обгорнув туман…
Ти не прийшов... І біль несамовитий…
Як змалювати крила без висот.
Бо кожен змах, розлукою прошитий,
А кожен подих смутком пересох.
Ти не прийшов... І в часі зупинилось
Палке кохання , здивувавши нас.
Неначе поруч вільне залишилось,
Але зміліле й зовсім без прикрас.
Ти не прийшов… Вже вкотре повторився,
Ще повернутись, знову не прийти…
Мені сьогодні інший сон приснився,
А в ньому ми, але чомусь не ти.
Як гарно, аж серце защемило.Леся Українка колись писала:
Якщо любиш, люби дуже,
А не любиш, не жартуй же.
Не завдавай серцю туги,
Не будеш ти, буде другий.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дівчаточка! Скажу я вам: не хлюпайте носами -
ПрийдЕ! А не прийдЕ - не плачте! То не ваш...
У щасті, наче німфи, покупаєтесь ви сАмі!!!
Для чого вам в житті такий тяжкий багаж?!
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
