Лежати з тобою поряд,
Лежати і пити тебе очима,
За нас уже Бога молять,
Наші янголи за плечима.
1.
Просто закрий очі… Закрий… Я тебе обійму… Впущу в свою душу, теплом зігрію… Тільки не печалься… Не сумуй… Візьми палітру з фарбами.. Малюй зі мною нове майбутнє…
Уяви знайому вулицю, парк, сквер чи будь-яке інше місце, яке тобі подобається. Сонце, чи дощ… Ранок чи вечір… Зима, весна, літо, осінь… Обирай, що ближче до душі… Бачиш? Я несміливо, але з усмішкою і підійду до тебе, щоб обійняти…
2.
Мені зовсім не важко носити тебе в серці, ба навіть приємно… Ти будеш сміятися, я вчора відчув тебе у подиху вітру, у сонячних променях у листі, яке впало з дерева прямо в розгорнуту книгу, не побачив, не уявив, а саме відчув.
Ти і гармонія Всесвіту, як синонімічні поняття.
Ти мені дуже потрібна насправді, хоча я чітко усвідомлюю, що то все схоже на дешеву авантюру, суцільну аферу, але якщо любиш повинен ризикувати, якщо не головою,то бодай душею, нервами, відчуттями: перевірити чи здатний ти любити людину на відстані, в ізоляції від свого его, від своїх амбіцій і приземлених бажань, любити просто за те, що вона є... Десь Далеко, але тут з тобою, десь під серцем, як ріднокровна тобі дитина... про яку я повинен піклуватись, але якій можу беззастережно довіритись з усім сміттям своїх страхів, сумнівів, досягнень і мрій. Чому? Бо все, крім тебе, для мене сміття...
3.
-Направду, в світі є достатньо людей з якими можна спілкуватись.
Ти хороша, але не для мене..
-Тобто ти вирішив на рахунок спілкування зі мною?
-Ага. Любити треба тихо, в рамках свого монастиря… Щоб нікому не заважати.
-Ну що ж... Жаль .
Але я тебе розумію.. В певній мірі... Я вірю, що в тебе все буде добре... Можливо, все було б інакше, якби я все ще кохала... Ти чудовий друг і надзвичайна людина... Жодному хлопцю я не могла розповісти стільки своїх думок, скільки тобі...
Все одно я вірю, що у тебе все складеться і життя стане позитивним та сонячним...
Пам'ятаєш, я казала, що медитувала і тоді побачила ідеальне життя? Там всі були щасливі... Ми одружені... Жили в містечку біля Карпат... Лежали біля нашого будиночку і дивилися на зірки... До речі ми обоє були письменниками... Писали в співавторстві...
Не збулося.
Залишився лиш нарис моєї казки...
Та так не буває в житті.
Не кожна проблема має розв'язку...
От і маєш новелу, а не епілоги круті.
PS: Ти назавжди рідний. Люблю…
!!!!!!!!!
