пустуючи, торкав фіранки вітер, від тих торкань тремтів духмяний запах сніданку, що мостився на столі. фіалки затиснули підвіконня в обіймах препестливих, ніби мавки, і квітчатим струмком балкон вкривали, і пахли ніжністю блакитних сновидінь. свіжіла хмаркою зім ́ята біла простінь, святила простір світанковим босоніжжям, розніжене проміння пробігало хлоп ́ям веселим по столі між чашок кави, поміж яєшні і пахучих грінок стрімко, ловило дух пробуджень зрум ́янілих. високі стелі світлом захлиснулись, прозоро-чистим, змішаним з затишшям ще сонно-розімлілих міста вулиць, обсіяних леліяним теплом, колисаних солодким прокиданням в кімнаті, переповненій фіалок.
ID: 416462 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 07.04.2013 16:01:38 © дата внесення змiн: 07.04.2013 16:02:31 автор: kappa
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie