Я рідко віддаюся перевагам -
Я лиш така ,яка насправді є
І все ж не люблю, не молочну каву,
Я люблю чай, і байдуже усе.
Я не вдіваюсь у відтінки моди,
За трендом стилю- також не спішу.
Здається, тільки ,«гадості» говорю,
Та дику правду, в очі не брешу.
Мою довіру треба заслужити.
Для інших всіх ,я надто вже черства
І ні!Мені нехочеться любити.
Я пожитті, іду собі сама.
Я ношу кеди , і до біса шпильки,
Люблю гітару і сумні пісні
І непотрібні друзі- невидимки
Я тільки з тими ,хто в моїй душі.
В моїх очах, завжди горить багаття
Ці іскри щастя, в собі, бережу.
Я не наміряна життям, й нізащо
У казку з головою не нирну.
Завжди вбачаю всі можливі рамки
Та їх минаю - сам собі вожак
Не перегну свою життєву планку
Щоб відчувати гордість у очах.
Та я – не я ,коли іду без болю
Завжди вбачаю лиш тернистий шлях
Й ніхто не вправі виправить породу,
Якщо у неї це горить в очах!
