Ти не зостав мене Надія,
Коли лишають збиті ноги
Кривавий слід в багні дороги…
Ти не зостав мене Надія!
Нехай мене покинуть Боги,
Як грішника чи лиходія,
Все ж уповатиму й тоді я,
Із серця вигнавши тривоги.
Ти не зламайся моя Віра,
Коли вганяють цвяхи в руки,
Медами всотуючи муки…
Ти не зламайся моя Віра,
Хоч ратиць чув не раз я звуки,
Підступно-зрадницького звіра,
Під батогом кровилась шкіра
Й довбали очі лживі круки.
Ти не згасай моє Кохання,
Коли Вона підпалить крила
Вогнем байдужого світила,
Ти не згасай моє Кохання!..
Як буде курс знайти несила
У океані існування,
Я знаю прийдуть без вагання,
Щоби наповнити вітрила
Надія Віра і Кохання.
А ЩЕ Я ХОТІЛА СКАЗАТИ, ЩО ЗАМІСТЬ КОХАННЯ, НАВІТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ, КРАЩЕ ВЖИВАТИ ЛЮБОВ - ЦЕ СЛОВО БІЛЬШ ОБ‘ЄМНЕ І БАГАТОГРАННЕ... ПРОСТО Я ЧИТАЛА БАГАТО ПРО РІЗНИЦЮ МІЖ КОХАННЯМ І ЛЮБОВ‘Ю
ПЕЙЗАЖНУ ЛІРИКУ Я ВІДРАЗУ ВІДЧУВАЮ І ПРОЖИВАЮ КОЖНЕ СЛОВО, ВСІ ІНШІ ЖАНРИ ПЕРЕЧИТУЮ КІЛЬКА РАЗІВ, ЩОБ ЗРОЗУМІТИ, ЩО САМЕ АВТОР СКАЗАТИ ХОТІВ - ЦЕ В МЕНЕ ТАКЕ ІНДИВИДУАЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ ПОЕТИЧНОГО СЛОВА
Нехай ці милі янголи завжди супроводжують Вас і підтримують на своїх крилах у важкі моменти життя! 
