Ти не зостав мене Надія,
Коли лишають збиті ноги
Кривавий слід в багні дороги…
Ти не зостав мене Надія!
Нехай мене покинуть Боги,
Як грішника чи лиходія,
Все ж уповатиму й тоді я,
Із серця вигнавши тривоги.
Ти не зламайся моя Віра,
Коли вганяють цвяхи в руки,
Медами всотуючи муки…
Ти не зламайся моя Віра,
Хоч ратиць чув не раз я звуки,
Підступно-зрадницького звіра,
Під батогом кровилась шкіра
Й довбали очі лживі круки.
Ти не згасай моє Кохання,
Коли Вона підпалить крила
Вогнем байдужого світила,
Ти не згасай моє Кохання!..
Як буде курс знайти несила
У океані існування,
Я знаю прийдуть без вагання,
Щоби наповнити вітрила
Надія Віра і Кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390162
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.01.2013
автор: Осіріс