Вистукуючи ритми вечірнього радіо
ступаєш повільно і навіть не дивлячись
втоптуєш кров проданих акцій
в нещодавно опалий сніг
перероджений,
піднебіння дерев загорнуті ковдрою
о цій порі року усе забувається:
концтабори
друзі
коханки
мірошники
і навіть каліки
змучені голодом;
літні вакації вже у кишенях
залишилось чекати
коли вони подеруться
і ніжні руки вітру схопивши
тебе за горло
без легкого флірту
просто задушать.
