А яку ти маєш прерогативу
Вказувати мені сердешному,
Що гаразд, що ні?
Подумаєш, натягнув тятиву,
Дістав пістоля «кегебешного»,
Та не вгадав, що вже сумні,
Чи небесні,
Чи платонічні
Мої розряди неритмічні
І якось не важливо, що «прєлєсні».
Бо ж ти цього не розумієш.
Тобі потрібно щось тривке,
Над ким ночами тлієш.
Та лиш на мить. Бо не п’янке.
