Владивосток змальовує душа,
Бажає там навічно оселитись.
Охтирка сліз мені не залиша -
Її життям уже устиг напитись.
Там я знайду все те, чого не знав,
Задовольню свою логічно сутність.
Цієї долі справді не шукав -
Вона сама знайшлась на перепутті.
Я не збираюсь зраджувати, ні,
Моє єдине місце, де вродився.
Вас пам'ятати буду - всі ті дні!
Не осудіть, бо просто утомився.
Мій вибір остаточний і твердий,
Без права на дрібну якусь провину.
Я визначаюсь поки молодий
І нині лиш на схід думками лину...
Владивосток... Не маю більше сил...
Життя віддам, аби туди потрапить...
Нехай мій човен буде без вітрил -
Усе одно, бо час безумно квапить...
(03.12.2008.№70)
