Я Тебе заховаю у свої обійми.
Сховаю Від Тебе і цілого світу,
Як вогник єдиної свічки ховають
У безгрішних долонях зачаровані діти.
І мовчатиму вправно про світле майбутнє,
Не стану питати про Твоє минуле,
Розчинюся у ритмі нашого серця
Й молитиму Бога, щоб усі нас забули.
І годинники стануть, вгадавши тут вічне,
Враз припиниться рух всіх небесних світил,
Звуки зникнуть тактовно. Ти приймеш свободу
У полоні моїх, щойно знайдених, крил.
А Земля нам гостинно подарує притулок
І ми будемо перші люди на ній,
Як колись... І не вдвох, а єдиним вже цілим
Нас, в раю цім, підловить мить здійснення мрій.
