Пізно наводити лад серед мотлоху
(де казка стає фіаско).
Нецілі серця як надщерблені черпаки –
в смітники.
Морожу. Атож – твоя персональна Аляска
(далеко до мене й… важко?).
Проте… я за́вжди любила з обличчя робити маску,
та не навпаки.
Думаєш, просто нетутешній гордості
збирати в душі аншлаги?
Ніхто ж не закине на плечі
(хіба старцюга Харон).
Та годі. Ти, може, був не як ті для розваги
чужих біографій ватаги.
Одначе… відстань тримати легше, ніж рівновагу
і телефон.
«Вчора» застрягло на вістрі
драм заяложених.
А разом із ним – трагедійних божків
незамінний сонм.
Думок переоблік – гріх за законами божими,
а я не грішу (не можу вже).
Щоправда… виросло з одягу й це чергове спустошення,
потрібен новий фасон.