Боль моя и радость,
Грусть моя, как нить.
Это ты родная
Подарила жизнь.
И открыл я очи,
Посмотрел на мир.
Никогда не думал,
Что настолько мил.
Ты мое влеченье,
Вот и без сомнений,
Я хочу подняться
Выше трех небес.
Там увижу радость,
Хоть и на мгновенье,
Ты моя усталость,
Я твое спасенье.
Все мои потери
От любви небрежной,
Потому й не верил,
Что не стала нежной.
Ты мне подарила
Капельку надежды,
Сердце не остыло -
Верю я, как прежде.
і Ви з цим справились досить непогано... на 5 балів!я все-таки впевнена в тому, що такі почуття не зникають безслідно...принаймні залишаться ці вірші, в яких вічно буде жити таке світле і щире почуття
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
просто вірші трохи надійніше ніж память - вона часто підводе