Коли-небудь, коли ти будеш тут,
Навчуся я не сумувати про минуле.
Із втомлених плечей всі гори відпадуть,
І все навколо здасться - промайнуло!
Коли-небудь, постукаєш в мою оселю,
(Або ввійдеш без стуку, знає ж хто?)
Я вірю, що замінить врешті небо стелю,
А розлучити нас не зможе вже ніхто.
Коли-небудь, мов вперше, буду я твоя,
Торкнешся боязливо до зап'ястя -
О Боже, як засвітиться моя душа
Від божевільного такого щастя!
Й мені здається, що близький цей час,
Як наші почуття, мов квіти зацвітуть?
- Я все віддам за терпеливих Нас.
Коли-небудь, коли ти будеш тут.