|
Десь є біда, десь знову смуток,
І люди наче зовсім не жили,
Погасли душі, мов недбалий вулик,
Померли долі зовсім молоді.
Гуляє вітер, разом з ним і хмари,
Це поле, що веде назад в каскад,
Проходять там загублені помалу,
І зараз з ними проходять біль, і час.
Минуле вже не повернути більше,
Та ще є образи із втрачених століть,
Так все нешвидко, але і поспішно,
Ніхто не помічає ангелів своїх.
Проходять дні, минає все помалу,
Змінилися століття, з ними й ми,
Пройшло усе, що колись ціну мало,
Лише душа безцінна, як завжди.
Загублені, куди звертати треба?
Скажіть мені, чому ви знову тут?
По колу ходимо, виходь теорема,
Помилки що на старт нас приведуть.
Красиве небо, знову білі хмари,
Ви бачили усе це сотні раз,
Та цінувати з втратою не стали,
Ви загубилися, на жаль, в своїх словах…
ID:
324011
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.03.2012 00:03:34
© дата внесення змiн: 22.03.2012 22:52:18
автор: Невідомська Вікторія
Вкажіть причину вашої скарги
|
