Десь є біда, десь знову смуток,
І люди наче зовсім не жили,
Погасли душі, мов недбалий вулик,
Померли долі зовсім молоді.
Гуляє вітер, разом з ним і хмари,
Це поле, що веде назад в каскад,
Проходять там загублені помалу,
І зараз з ними проходять біль, і час.
Минуле вже не повернути більше,
Та ще є образи із втрачених століть,
Так все нешвидко, але і поспішно,
Ніхто не помічає ангелів своїх.
Проходять дні, минає все помалу,
Змінилися століття, з ними й ми,
Пройшло усе, що колись ціну мало,
Лише душа безцінна, як завжди.
Загублені, куди звертати треба?
Скажіть мені, чому ви знову тут?
По колу ходимо, виходь теорема,
Помилки що на старт нас приведуть.
Красиве небо, знову білі хмари,
Ви бачили усе це сотні раз,
Та цінувати з втратою не стали,
Ви загубилися, на жаль, в своїх словах…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324011
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: Невідомська Вікторія