Штовхаючись і борсаючись у багнюці,
Ти хочеш бути рівним сонцю і богам.
Законами тяжіння до землі прикутий,
Все підіймаєш в грудях свій дев’ятий вал.
Не в силах вирвати собі шматок свободи,
Ти душу розриваєш люто, як папір.
- О капітан! Навколо лиш чужі, холодні Води.
І у глибинах причаївся безпощадний Звір.
Та правда, вірний Юнго, тільки в тому,
Що звір – всередині, і це - панічний страх.
Бояться різного, та кожен відчуває втому,
І кожному від цього часом зносить дах.
P.S. Дивлячись у безодню, одні думають про безодню, а інші - про те, щоб побудувати міст.
