Десь там, у темних нетрях серця
щось тихо так співає....
Не страх це є і не провина,
це щось,що окриляє...
Це почуття спокійне,тихе,
як невагомість листя...
Воно пройде повз тебе,тихо
і колихне намисто...
Воно не вірить в щире слово..
Лиш погляд, в нього й віре..
Не встрягне і вдурну розмову,
де оба вже є винні...
Не скаже зло,навіть як лають.
Лиш тихо насміхнеться..
Що ж це за біс,
що тихо в серці,
про себе так сміється?!?...
