З теплом в душі я згадую той день,
Коли тебе зустрів в красі і світлі,
Таку тендітну та легку,
Немов пелюсток диво-квітки.
Таку прозору мов кришталь,
Світліш за сніг, прекрасніш вітру,
Тебе зустрів я на своїм шляху
І захворів з тих пір на віки.
Без твого сміху, без тепла
Нестерпно це життя вдихати,
Залежним став від наших мрій,
В яких два слова: «ти» й «кохати».
Кохати… так солодко мені,
Я так люблю глядіть-горіти,
Тонути в чарівнім вогні
Твоїх очей, життям налитих.
Люблю пестливий голос твій,
Що заколисує так ніжно,
Що манить ніби спів птахів,
Він так близький,він так потрібний.
Як жити зміг би я без них?
Без твоїх вуст таких солодких,
Без дотику тепленьких рук
Та лоскоту твого волосся.
Без ніжності твоїх долонь,
Без твого серця стуку,
Та я б замерз би без тепла,
Яке так гріє мою душу!
Навіщо світ, якщо є ти?
Навіщо кисень, сонце?
Всі ці тіла скажи на що?
Такі пусті й холодні…
Навіщо дихати мені
Однім в цім сірім світі?
Навіщо очі ті чужі, пусті
Я в них не бачу світла!
Не бачу я життя навкруг,
Лиш ти життям палаєш.
Поруч з тобою і я живу,
Згораю від кохання.
До зліку днів, в моїй душі
Твій образ буде жити.
І наший той день, та світла мить,
Коли судилося мені тебе зустріти.
P.S. Моїй музі,Юлії Гайдук
