вони учились в одній школі, в одному класі
спочатку були друзі, потім зустрічались
нічим таким не виділялись в сірій масі
друзі поважали, мовляв - ну закохались..
час ішов, вони росли,вона вступили до вузу
він пішов працювати, він хотів оберігати свою музу,
разом зняли квартиру,любилися і жили,
кохання як нектар разом віддавали, разом його пили
Він старався,працював, чим міг тим помагав
її любив як квітку, пестив, цінував
вона як вміла так і підтримувала цей вогонь
а він казав що не знайде рідніших долонь..
так тривало трохи часу, коли одного разу
його звільнили, без слів, отак одразу
п'яний вечір, розпач, біль..
вона кричала... а він просив не сип на рани сіль..
він у пошуках роботи.. вона на навчанні,
йому прикро, так хоче вилізти із шкури
все більше раз, проводить вечори у самоті
вона приходить, але не така... вже будує мури..
він все розуміє, говорить - хочеш, йди
хоча в душі благає - надію залиши,
вона говорить що кохає, але більше так не може
"всього тобі найкращого" - він - "тобі тоже..."
пуста квартира, тимчасові заробітки
п'яні вечори, вчорашні недоїдки
серце розколене на шмаття,
він так хотів побачити весільне плаття..
вони не бачаться, не дзвонять
лиш спогади нагадують про себе,
і руки його опущенні до низу клонять
в снах благає - "вернись до мене"...
вже пройде трохи часу, він знайде роботу
життя налагодиться, потроху вигрібає,
правда, нема кому відати свою турботу
і з сигареткою в зубах, інколи її згадає...
минає з десяток років, він уже мужчина
кар'єра, міська квартира і машина,
випадково дізнавшись про одну біду
по розмові впізнає... її ....одну
в її сина хвороба, потрібне лікування
він продає усе, квартиру, і машину
не витримав дивитися на її страждання
повертається в село, в свою родину.
тихим вечором сидить і згадує
спогадами викликає усмішку, серце радує
і таки визнає, що напевно страждає
бо серце гаряче, ще напевно кохає...
Ціла повість. Чудово, Олеже! Ти не пробував прозою написати цю історію? Дуже повчальна для молодих. Твій твір пересипаний цікавими гарними словами, які досі не стрічала у твоїх творах. ростемо творчо а це Чудово!!!
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже дякую за коментар, чесно, прозою пробував писати, виходило не погано(так думаю) але зломався комп не вчасно, все втратилось... після цього якось не пробував...а на рахунок вірша, думаю, багатьом знайоме відчуття "перемащування" кохання і матеріального.. прикро що так стається...
дякую!!!!
