вони учились в одній школі, в одному класі
спочатку були друзі, потім зустрічались
нічим таким не виділялись в сірій масі
друзі поважали, мовляв - ну закохались..
час ішов, вони росли,вона вступили до вузу
він пішов працювати, він хотів оберігати свою музу,
разом зняли квартиру,любилися і жили,
кохання як нектар разом віддавали, разом його пили
Він старався,працював, чим міг тим помагав
її любив як квітку, пестив, цінував
вона як вміла так і підтримувала цей вогонь
а він казав що не знайде рідніших долонь..
так тривало трохи часу, коли одного разу
його звільнили, без слів, отак одразу
п'яний вечір, розпач, біль..
вона кричала... а він просив не сип на рани сіль..
він у пошуках роботи.. вона на навчанні,
йому прикро, так хоче вилізти із шкури
все більше раз, проводить вечори у самоті
вона приходить, але не така... вже будує мури..
він все розуміє, говорить - хочеш, йди
хоча в душі благає - надію залиши,
вона говорить що кохає, але більше так не може
"всього тобі найкращого" - він - "тобі тоже..."
пуста квартира, тимчасові заробітки
п'яні вечори, вчорашні недоїдки
серце розколене на шмаття,
він так хотів побачити весільне плаття..
вони не бачаться, не дзвонять
лиш спогади нагадують про себе,
і руки його опущенні до низу клонять
в снах благає - "вернись до мене"...
вже пройде трохи часу, він знайде роботу
життя налагодиться, потроху вигрібає,
правда, нема кому відати свою турботу
і з сигареткою в зубах, інколи її згадає...
минає з десяток років, він уже мужчина
кар'єра, міська квартира і машина,
випадково дізнавшись про одну біду
по розмові впізнає... її ....одну
в її сина хвороба, потрібне лікування
він продає усе, квартиру, і машину
не витримав дивитися на її страждання
повертається в село, в свою родину.
тихим вечором сидить і згадує
спогадами викликає усмішку, серце радує
і таки визнає, що напевно страждає
бо серце гаряче, ще напевно кохає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308038
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: oleg lytvin