Лукавить музика від доторків до клавіш піаніно.
Так ніжно забира моє волосся з шиї й повільно спускається долонями униз по моєму тілу.
Я чую листя падає додолу,так само,як моя мрія схопившися за серце опустилась на підлогу.
Старі,обшарпані шпалери,обіsцяні собакою кути, й зів'ялі квіти в вазі пустоти.
Чи то нарциси,чи то айстри?-яка різниця?Мій друг-мій ворог.
Я розмовляла з квітами заливаючись вином,а потім викидала келих у вікно.
Відtrahani повії забираючи готівку,собі купляли дозу героїну,
мені ж Бордо.
Я розбирала свій рояль й складала знов,і знов.
Оргазм,як кокаїн приносила коханка мрія.
Моя жага така зваблива у тканині мерехтливій,
конаючи від насолоди рвала моє отруйне тіло.
Ми з нею,як два ідіоти у божевільній,душею линули до краси.
Вона мене у ліс водила до вождів.
Ті обіцяли силу й дурман трави.Втім я все відмовлявся,от дурний.
Вони свою любов до вбивства вгамували.
Й тепер вона похована в роялі,я ж граю не жаліючи незграбних пальців,із впертістю голодного крука.
Окурки порозкидав навколо й неначе злидар у музиці шукаю бажання,й втіху.
Моє прокурене житття не впізнаю у начебто знайомих звуках.
Все тисну на ті кляті клавіші видовбуючи стогін.
Бокал стискаю у руці сильніше і скло врізається в холодну плоть.
Моя душа за кілька тисяч років мазохізму зникла і я також .
Піду мабуть заберу труп своєї мрії у заготовлену труну,і з нею там в кінці кінців згнию.
