Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лариса Омельченко: Втрачена дружба - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, справді. А мольфари-бо знають, що жінки бувають такими чутливими...
Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Щастя - коли тебе розуміють" - дякую, Тетянко!
Леся Геник, 20.01.2012 - 23:13
Знаєте, після таких миттєвих ледь-откровень, вражає думка: які сильні наші жінки! Сильні і здатні возродитися з попелу прекрасним Феніксом! Дай Боже Вам величезного щастя в житті і менше "дірявих" шапок...
Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лесенько, так і є: ми, жінки, сильні і мусимо такими бути! Як приємно, що Ви відгукнулися!!!
Леся Геник, 20.01.2012 - 22:53
/Стосунків бурульки застиглі.І лиш давнє фото в руці…/ - Сумно, але таке життя... у тих шапках дірявих... Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лесю, вірите, мені колись це приснилося: шапка, по колу моїх друзів пронесена, яка розпадалася на шмаття... Я прокинулася, і зрозуміла, що це кінець моїй дружній компанії. Ні, ми не полаялися, не перестали поважати одне одного. Але я тоді розлучилася з першим чоловіком, і він спробував зайняти місце в компанії одноосібно. У нього це не довго виходило, але в мене вже не було колишніх дружніх посиденьок, на жаль. Це було 1990 року.
|
|
|