Я син степовички,і цим я горджуся.
Увійшло у звичку-труднощів не боюся.
Я син трудівниці, що в полі зростала,
Де вперше вдихнув я,було мені мало,
Той запах пшениці.До степу та сила
Мене все звала.Міцним я там став,
Учився і ріс,і вперше кохав,
Проклав перший покіс,
Почула б ти серця мій стук
І повернулася,мамо,
Торкнувся б губами
Твоїх мозолястих натруджених рук.
Я син степовички,
Цього не стижуся,
Хороша це звичка-трударями горджуся.
В.Рибка
