Я мабудь, дійсно надто чемний,
Я так давно тобою чутий,
Я намагаюся таємно
В твої пенати заглянути.
Я прагну бути непомітним,
Я прагну бути непочутим,
Давно, давно уже забутим
І більше темним, а ніж світлим.
Але хтось зверху править нами
І все вершить і верховодить,
І найсвятішими думками
Нас по життю під руку водить.
Як, що минуло оцінити,
І як відчути Твою ласку,
Де грань минулого і казка
І скільки ще дано грішити?
І де всі наші спільні ночі,
Лише для нас чогось та варті,
А де, Твої прекрасні очі,
Чиїх чеснот стоять на варті?
Чи може все уже забуте,
Зат́ягнуте душевним мулом,
А серце сповнене покути
Давно, давно усе забуло.
І я тобою вже не чутий
І стерлися щасливі дати,
Як важко легко все забути
І як нелегко пам'ятати.
