І розкинулись руки
На відривки і звуки…
Очі темні і зовсім ясні.
Те що зважено нами,
Що рідніше від мами,
Розтеклося як древні пісні.
Ця дорога марнотна.
Наче спрагла й спекотна,
Все біжу і біжу в далину…
Але ніжність спекотна,
І правдивість зворотна
Не дозволять лишити одну.
І розкинулись руки
На відривки і звуки…
Очі темні і зовсім ясні…
Ці слова наче круки.
Слізні погляди й стуки,
Що розбили буденність в мені…
