... тінь метелика впала з поверхні будинку,
зміст книги залитий чаєм, а хмари прокисли.
І висить над дахами іржава, небесна шкоринка-
ці картинки у мозку на тиждень приблизно зависли.
Недосяжність чиясь поза зоною світу і вулиць-
ти вертаєшся в дім, де нікого два роки немає.
Всі пішли на хвилину...та досі іще не вернулись-
так звикаєш до себе,як я до нікого звикаю.
Тут не вдієш нічого, рятуючі струни заснули
від солодкого болю і вІршів на кшталт шоколаду.
Загубилась перлина у силі німого намулу,
на могилі ЗАБУТОГО вітер танцює ламбаду.
Тут не вдієш нічого, німого не вчи розмовляти,
краще тиші промовити щось вже не зможеш.
Візерунки печалі на стінах глухої палати,
розримований світ і брудне, загримоване ложе...
твої вірші часом мені нагадують чорнобілі фото - якби не просувались сучасні технології - кольорове фото, 3D фото... а найбільше вражень і емоцій викликатимуть чорно білі... але такі ж глибокі як твій вірш
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
