Життя виховує нас всюди,
Куди не ринь лише слова,
Все розуміємо, ми ж люди-
Дивись ясніше, їх нема.
Немає їх. Ні, не пропали,
Вони теоретично є,
Словами душу розірвали,
Ми ж не відновим не своє.
Є біль, є смуток, кохання теж існує,
Від давніх пір в майбутній час,
Воно і зводить і руйнує,
Отак об'єднуючи нас.
Тобі потрібно лиш відчути,
Красу й потворність, покликання своє,
Ми зрозуміємо, ми ж люди,
Хоча і нелюди теж є.
