Я полоні,я в полоні!
Страх і совість на долоні,
Я фасований,бракований,
До землі ціпом прикований.
Жаль!Не жалійте люде!
Про витоки води й крові,
Всі ми плаваємо в тому морі.
Сердитися.дутися,палити з гармати,
Люде-відкривайте свої каземати!
Вставайте!Борітеся!
Так не хочеться спати...
А потім,а після
Війни всі вийшли,
По трупах весь світ обійшли,
І знов сіли курити,
Топлячись в тому тумані,
Сіли руки в крові берегти,
Ховаючи в кишені,знов збиралися йти.
Хто залишиться?Хто перестане вірити?
А воно може вічно боліти...
Забудуть,пройдуть й паростки затопчуть.
Хоч перед тим всі кістки обсмокчуть
Холодними сльозами.Бо жити хочуть.
А дзвін,як завжди десь там за межею,
Рідко дістає,а тільки бавить ніжною рукою.
