Ідентично заведеним римам,
Що простують кометами в мозку,
І холодним засніженим зимам
У той час, як безжально я боса.
Спопелілим надіям подібно,
Що слізьми напувають повіки,
Та словам, від яких вже огидно,
Особливо від слова «навіки».
Зафарбовано в тон цитаделі
Посірілих скелястих порогів,
Ідентично порожній пустелі,
Де я кличу на поміч лиш Бога.