я малюю нігті червоним, я упевнена, аж стерв0зна,
я боюся дзвонити в небо – раптом там нікого удома?
поглинаю літрами щастя, заїдаю його морозивом…
раптом Богові там погано? може, хворо, чи непритомно?
я вдягаю високі шпильки, я керую світом навколо,
раптом Бог мене не почує, чи навмисне дзвінок не прийме?
обіцяю собі обійми, вимикаю своє «ніколи»,
Бог вмикає моє «ніколи», обіцяє мені обійми…
я не вірю в Його відсутність, мабуть в нього просто відпустка
Бог надумався відпочити, усамітнився «поза зону»
я боюся дзвонити, в небі надто якісна вже акустика,
а як Бога немає вдома – то гриміти нема резону,
я малюю нігті червоним, я лікую себе від правил,
я боюся дзвонити перша, мене мучать мої підозри,
Бог запрошений на прем'єру, запускаю свою виставу,
я вдягаю високі шпильки. я упевнена. я стерв0зна.
Просто чудово! 
