Ти поряд так, але до тебе не дістати
Як зірка та, що спалахнула вмить…
І в височінь злетіла – так важко споглядати
Й душа моя надщерблена болить.
Життя моє – неначе альбом з фото
Там фотокарток сотні миготять
То все…то все – твоя тонка робота
Й не в змозі слова я була сказать
Ти знав, що це триватиме недовго
Й зупиниться…і зникне…і тоді…
Ті неймовірні кольорові фото
Назавжди стануть сірими в пітьмі
Але, на жаль, ніколи, більш ніколи
Не прикрашатимуть життєвий мій альбом
Ті сотні фотографій веселкових
Які колись створили ми удвох!
-Чудові? – Так, вони були чудові,
Прекрасні, неймовірні, та…..хиткі
Як мрії, й намагались вирватись назовні
Та певно не судилось у житті.
Як ось на небі – сотні-тисяч зі/рок
І кожна з них палає, миготить
Та жодна не дізнається тих мірок
Якими доля щедро пригостить
І вкотре знов перегорну сторінку
Й почну нові там фото зберігать
Та кольорові ті, що стали чорно-білі
Сердечко завжди буде пам’ятать
