...Його віолончель звучить в її душі. Смичок ніжно вишукує зручні глибокі позиції на її тілі... Змістовні темброві доторки його пальців грають іншу мелодію - п'янку, пристрасну, єдину, сумну, взаємну, неочікувану, жадану....
Її волосся падає йому на плечі... По шкірі пробігає мороз почуттів... У неї терпкі губи, у нього вічні обійми...разом - коктель вражень і відкриттів... Їх поєднала музика...
Він виконує її дозвіл... - грати на живому інструменті значно приємніше... Руки проводять по її спині чергову нитку емоцій... Прихованих далеко в безодні думок...
Її очі злились із небом... Губи із ним... Ніжними рухами пальців звучить осінній ноктюрн її бажань у нього на плечах... Такий чуттєвий і такий мінливий... І здається, вічний, як саме життя....
грати на живому інструменті значно приємніше 
