Мені приснився сон.
Мені приснилось сонце... Чорне, брудне, як асфальт під ногами.
Мені приснився дощ...
Чистий
Краплями вічності розбивався об асфальт...
Чи об сонце...
Краплями сліз розмитий під віями
Чорними крапельками спотворював твоє обличчя
Мені приснився човен...
Байдужий
Хитався на твоїх долонях.
Тихими різкими звуками впивався у скроні
Боліло
Невпевненими рухами змінювала хід стрілок на годиннику...
Тік-так, тік-так, тік-так...
Стихло
Стрілки перетворились на пісок,
Посипались на дно твоєї клепсидри
Сонце не світлішало
Північ… Закутана в теплий шерстяний шалик
Подихом вітрів заколисувала твій човен
Рана… Болить, не заживає… ти присипляєш дощ..
Чи краплинки сліз? Болю?
Мені приснився місяць
Його тьмяний серп, що освічував твої північні сльози
Край свідомості відлітав за вітром
На ньому гуляли твої думки, твої холодні вуста
Мені приснився шепіт
Тихо, моторошно, збентежено...
Мурашки по спині, тремтячі руки, розширені зіниці
Мені приснився крик
Розпачливий, відчайдушний, благальний... останній
Мені наснилась смерть - бліда, висушена сльозами
І життя... Мені приснився сон
І висока скеля… Слизька, холодна, брудна,
Як сонце
Мені приснилась кров на босих ногах
Рана, що не заживає – відкрита рана в серці
Порожнеча…
Нема нічого живого, лише моє чорне сонце
Мені наснилось падіння
Відчуття порожнечі, пустки в душі
Мені наснились твої удари
Від яких кров моя маленькими бризками
Падала тобі на ноги, на твої босі ноги
На підлогу, на моє чорне, брудне сонце
Мені наснилось життя
Його довгі сиві павутинки
Що зачепили струни моєї свідомості
Заплелись по ній плющем, затьмарили моє брудне сонце
Мені життя не снилось
Мені приснився сон
