Усі ми діти-
Ззовні чи в душі.
Усі ми діти
Сонця й квітів.
На рідній
І безмежній цій землі -
Усі ми діти
Серед років змитих.
Поранені з наївності душі-
Усі рано чи пізно пробачаєм.
Усі ми діти,
Сумнів полишив,
Знов усмішкою цвІсти починаєм.
Усі ми діти,
Хай не вірим снам,
Химерам,що тоді
З фантазії колись насняться нам,
Усі ми діти-
Дивні та смішні...
Хтось вірить,що у світі він не сам
Ми неповторні
Божі діти ми,
Хтось вірить прабабусиним казкам,
Що наніч повідАла зі слізьми..
Всі діти ми
Хтось знає,хтось забув,
Та це є так і цього не змінити
Ми діти,
Що втомившись від життя
Слідом за вітром хочемо летіти...
