Я так люблю коли сміється сонце,
Коли пташки співають ноти голосні,
Люблю дивитися на небо у віконце,
Люблю я слухать всі оті пісні.
Але душа найбільше радуватись може,
Коли побаче знову усмішку твою,
І звеселити серце допоможе
Та радість про яку тебе молю.
Бо знай, людино, ти - найсвітліша зірка,
Яка осяює весь світ смутний,
І усмішка твоя, як квітка,
Для неї, мабуть, світ цей замалий.
Твоя усмішка гріє мою душу,
Я радуюсь також коли радієш ти,
За це тобі подякувати мушу,
Для тебе я будую радості мости!
