Тихо наспівуючи пісню
І ніби загадкова зірка
Ступає вулицями пізно
Нікому не знайома жінка
Життя їй побілило коси
І нанесло дрібні морщини
І по щоках збігають сльози
У жінки з добрими очима
І не вдова і не заміжня
Та горда як у небі сокіл
Йде жінка вулицею міста
Піднявши голову високо
Вона не мати й не дружина
Серцем відірвана від світу
Але для всіх вона щаслива
Іде вперед назустріч вітру
Її ніхто тут не чекає
Ніхто душі не чує крику
Куди бреде сама не знає
Самотня жінка мого віку
Не легка випада їй ноша
Бо на вустах посмішка гірка
Та помочі вона не просить
Забута й одинока жінка
Селецька Галина
